Уже в п’ятницю вирушає ювілейна піша проща до Унева. Чи варто Тобі приєднатися? Варто! І ось чому.
Перше чого навчить Тебе проща – вдячності, довіри до Бога і відкритості до людей. Бо не знаєш де зупинишся, де заночуєш, але наповнишся впевненістю у тому, що в Бога все під контролем і Він про все подбає.
Неважливо, чи ти йдеш із певними наміреннями чи без них, неважливо – з рідними і друзями чи сам, у тебе з’явиться нагода побути частиною великої спільноти, об’єднаної єдиною метою і без конкуренції.
Зможеш побути одночасно з людьми і наодинці.
Піди в Унів для свого духовного зростання.
Бо на прощу йде одна людина, а повертається інша – щасливіша і спокійніша, наповнена миром, радістю, натхненням.
Жертвуючи своїми силами, часом і комфортом, знайдеш відповіді на духовні запитання.
Матимеш час подумати, куди веде ваша життєва дорога, щоб йти нею більш усвідомлено.
Матимеш можливість проявити найбільше турботи і любові своїм рідним, дякуючи Богу за них.
Повернувшись зможеш поділитись з іншими усім добрим, що здобудеш на прощі, а ділитись буде чим.
Унів – місце миру, спокою і благодаті.
Тут на тебе чекають і сюди тобі захочеться повернутися не раз.
Не обов’язково бачити весь шлях, щоб зробити перший крок вперед.
Поділилась Марія Рубаха
Була б моя воля — заборонив би всі прощі: незалежно, до Унева, Люрду, Риму чи Єрусалиму, років на п’ять. Хочу побачити хоча б одного християнина чи християнку, які справді змінилися на прощі, а не лише щось подумали, чи навіть зрозуміли.